ПРО МЕДИКАМЕНТОЗНУ ТЕРАПІЮ

Медикаментозне лікування гіпертрофічної кардіоміопатії в КиєвіІснує декілька варіантів лікування, яке спрямоване на покращення функції серця, полегшення симптомів та попередження ускладнень ГКМП – таких як, наприклад, раптова смерть. Пацієнти без симптомів можуть і не потребувати лікування, допоки не входять у зону підвищеного ризику розвитку раптової смерті.

Медикаментозна терапія, як правило, є першою лінією лікування пацієнтів з ГКМП, у яких спостерігаються симптоми серцевої недостатності, задишка та біль у грудях, пов’язані з навантаженням, і багато пацієнтів отримують перевагу від прийому таких ліків, пов’язану зі зменшенням цих симптомів. Наразі порівняно невелика кількість препаратів застосовується для лікування ГКМП, а вибір препарату здійснюється на підставі індивідуальних особливостей пацієнта. Коли у дітей з ГКМП розвиваються такі симптоми, їх лікують тими ж препаратами, але у зменшеному дозуванні.

Найчастіше для лікування пацієнтів з ГКМП використовуються препарати з групи бета-блокаторів. У всьому світі доступно приблизно 20 різних препаратів з даної групи. Бета-блокатори сповільнюють серцевий ритм, зменшують силу скорочення, покращують наповнення шлуночків у діастолу, зменшують потребу серця в кисні, а також можуть вводитись для зменшення обструкції, спровокованої під час фізичного навантаження. Бета-адреноблокатори також широко застосовуються в медичній практиці для лікування інших типів серцевих захворювань, включаючи високий артеріальний тиск та серцеву недостатність або інші кардіоміопатії. Слід завжди консультуватися з лікарем-кардіологом щодо призначення чи відміни будь-яких препаратів.

Друга основна група препаратів – блокатори кальцієвих каналів, найчастіше для пацієнтів з HCM призначають верапаміл. Цей препарат розслаблює серце і покращує наповнення шлуночків під час діастоли. Крім того, як і бета-адреноблокатори, верапаміл може спричинити уповільнення серцебиття та зниження артеріального тиску; деякі пацієнти також відчувають закрепи, запаморочення та набряк гомілок у результаті прийому цього препарату. Однак, інших антагоністів кальцію, таких як ніфедипін, а також лікарських препаратів, що інгібують ангіотензин-перетворюючий фермент, слід уникати через ризик спровокувати обструкцію вихідного тракту лівого шлуночка. Бета-адреноблокатори та верапаміл зазвичай не використовуються разом, оскільки ця комбінація може надмірно знижувати частоту серцевих скорочень та/або артеріальний тиск. Інший блокатор кальцію, дилтіазем, також періодично застосовується при ГКМП, але є мало даних про його ефективність саме при цьому захворюванні.

Також у даної групи пацієнтів може використовуватися дизопірамід, що також розслаблює серце та є протиаритмічним засобом. Дизопірамід застосовується рідше, ніж бета-адреноблокатори та верапаміл, для лікування хворих на ГКМП із симптомами. Тим не менш, дизопірамід (який зазвичай використовується разом з бета-блокатором) є унікальним серед препаратів для лікування ГКМП, оскільки це єдиний перепарат, який може зменшувати обструкцію в спокої.

Більшість пацієнтів з ГКМП не потребують діуретиків (сечогінних препаратів) для полегшення своїх симптомів. Однак, у деяких пацієнтів з вираженими симптомами розвивається затримка рідини, і в цій ситуації можуть використовуватися діуретики – перапарати, що збільшують виведення сечі. Навіть незважаючи на те, що діуретики часто усувають скупчення рідини в легенях та на кінцівках, ці препарати слід приймати з обережністю пацієнтам з ГКМП з двох причин. Перш за все, вони можуть призвести до зневоднення, що може призвести до посилення обструкції та симптомів. По-друге, діуретики, як правило, призводять до втрати електролітів (калію, магнію, кальцію), що може спричинити аритмії. Тому пацієнти, які приймають діуретики, мають контролюватися лікарем на предмет дефіциту електролітів (наприклад, калію) та отримувати електролітичні добавки за потреби.

Слід зазначити, що, коли пацієнти мають значну обмеженість фізичної активності у зв’язку з обструкією, незважаючи на оптимальну медикаментозну терапію, малоймовірно, що продовження лікування лише лікарськими засобами (або подальше збільшення дозувань) значно зменшить симптоми захворювання, і найкраще розглянути виконання хірургічного втручання (або алкогольної септальної абляції у вибраних пацієнтів).

Медикаменти, яких слід уникати

І навпаки, є деякі лікарські засоби, яких, як правило, слід уникати при ГКМП. Наприклад, лікарські засоби, які розширюють периферичні судини, такі як нітрогліцерин, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (лізиноприл, раміприл) та інгібітори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан та інші), зазвичай не призначаються пацієнтам із ГКМП через їх здатність потенційно сприяти обструкції. Дигоксину також зазвичай уникають, оскільки він збільшує силу і енергійність серцевих скорочень, але може бути корисним при лікуванні систолічної серцевої недостатності (кінцева стадія ГКМП). Необхідно уникати багатьох некардіальних препаратів (або приймати їх лише після консультації з лікарем), включаючи ті, що призначаються для лікування мігрені, головного болю, астми та алергії, або будь-який препарат, який може надмірно розширювати периферичні судини або стимулювати збільшення частоти серцевих скорочень.

ЗАПИС НА КОНСУЛЬТАЦІЮ

Якщо виникли будь-які запитання стосовно діагностики та лікування гіпертрофічної кардіоміопатії – залишайте заявку на консультацію у наших спеціалістів.

ЗАПИСАТИСЬ