Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) найбільш поширене генетичне кардіологічне захворювання. Воно проявляється приблизно у 1 із кожних 500 людей, більше, ніж у півмільйона пацієнтів в США. Аномальний генетичний матеріал спостерігається у більшості пацієнтів з ГКМП, а для його виявлення можуть бути зроблені відповідні генетичні дослідження. Скринінг та діагностика можуть бути проведені за допомогою ультразвукового дослідження. Можливо, найбільш важливим є той факт, що велика частка пацієнтів мають нормальну, або близьку до нормальної якість життя. Надання допомоги зводиться до «індивідуального підходу» в кожному конкретному випадку; багато хто потребує не більше, ніж модифікації способу життя і ретельних періодичних оглядів у лікаря. У інших пацієнтів симптоми можуть полегшуватися при застосуванні звичайної медикаментозної терапії, такої як, наприклад, всіма відомими бета-блокаторами. Серйозні порушення ритму серця у наш час можуть лікуватися імплантацією дефібрилятора. Операція, хірургічна міектомія, вперше запроваджена більше 50 років тому, показана пацієнтам із симптоматичною обструкцією, а техніка її виконання вдосконалюється з роками. Ризик процедури наразі надзвичайно низький, оскільки не раз був оцінений у спеціалізованих установах. Алкогольна септальна абляція, яка проводиться у кардіологічній лабораторії катетеризації, може бути альтернативним методом лікування обструкції. Обидві процедури повинні виконуватися експертами у відповідних клінічних центрах де є підготовлений персонал.

Підпис під зображенням

Перший сучасний опис ГКМП був представлений у 1958 році британським патологом, доктором Дональдом Тіаре, який порівнював хворобу із пухлиною серця. Однак, існують і докази, що ГКМП як захворювання було відкрито у середині 1850-х років німецькими та французькими вченими. Не зважаючи на це, протягом стількох років ця патологія зазнала дуже багато перейменувань і змін у своїй назві. Дійсно, саме ця особливість і спантеличує іноді як пацієнтів, так і лікарів.  

Варто відмітити, що ГКМП клініцистами та дослідниками було дано більше 75  різних назв за останні 50 років. (Рис.2). Буквально, жодна хвороба не може позмагатися з ГКМП у цьому контексті. Чому сталося саме так? Принциповою причиною еволюції назв, без сумніву,  є клінічна гетерогенність та різноманітність, якою проявляється ГКМП, а отже, і головна точка розуміння цього захворювання. Також, оскільки мала кількість кардіологів лікувала велику кількість пацієнтів з ГКМП, вони часто визначали захворювання, основуючись лише на власному (та іноді обмеженому) досвід.